9.03.16

Аеропорт

Сергей Лойко

Роман

Київ: Брайт Букс, 2015. – 344 с., іл.

                                             Ціна: 90.00

 

ГОЛОВНА КНИГА ПРО ВІЙНУ. ЯКОЇ НЕ ПОВИННО БУЛО БУТИ

І ПРО ГЕРОЇВ, ЯКІ ХОТІЛИ ЖИТИ, АЛЕ ВМИРАЛИ

Фото - Аеропорт

Дія роману починається в Аеропорті й розгортається похвилинно протягом останніх п’яти днів понад 240-денної облоги. Хоча роман заснований на реальних фактах, усі персонажі – плід художнього вимислу, як і назва Аеропорту. Маленький український гарнізон Аеропорту денно й нощно відбиває атаки супротивника, який значно переважає його у живій силі й техніці. Але тут, у цьому зруйнованому до підвалин Аеропорті, підступні й жорстокі вороги зіштовхуються з чимось неочікуваним і неймовірним. Із кіборгами. Вороги самі так назвали захисників Аеропорту за їхню нелюдську живучість та впертість приречених. Кіборги, своєю чергою, ворогів прозвали орками.

Разом із кіборгами в Аеропорті перебуває американський фотограф, який через низку причин переживає цю необов’язкову війну як особисту драму. Його очима, наче в калейдоскопі, в перервах між боями в Аеропорті читач також побачить усю історію того, що об’єктивні історики назвуть не інакше як російсько-українською війною.

«Аеропорт» – це не хроніка, не розслідування, не літопис. Це художній вимисел, заснований на реальних фактах. У книзі багато персонажів, багато переплетених драматичних сюжетних ліній. Роман не тільки і не стільки про війну. Він і про любов, про зраду, пристрасть, ненависть, лють, ніжність, відвагу, біль і смерть. Іншими словами, про наше сьогоднішнє й учорашнє життя.

 

 

ЗМІСТ

ПОДЯКА

ВІД АВТОРА

  1. ЮРЧИК-ПАРОВОЗ
  2. НІКА
  3. АНДРІЙ-БОКСЕР
  4. ОЛЕКСІЙ-ФОТОГРАФ
  5. СНАЙПЕР СЕРГІЙ
  6. МЕДВІДЬ-КОМБАТ
  7. МВЧ
  8. МИШКО-ПРОФЕСОР
  9. «ДНІПРО»
  10. АНТОН-СКЕРЦО
  11. ОСТІВ КРИМ
  12. ДРАКОН
  13. РОЗСТРІЛ
  14. НАТАЛІЯ СЕРГІЇВНА
  15. КСЮША
  16. ОЛЕКСАНДР СЕРГІЙОВИЧ – ВОДИЛА
  17. ПАНАС І СВЄТІК
  18. СТЕПАН БАНДЕР

ЕПІЛОГ

 

ПРО АВТОРА

 

Loiko Toronto2.JPG

Сергій Леонідович Лойко (1953, Міккелі) — російський журналіст, письменник, фотограф, перекладач. Кореспондент газети «Лос-Анджелес Таймс», співпрацює з радіостанцією «Ехо Москви» та«Новою газетою». Автор чисельних репортажів з районів військово-політичних конфліктів, у тому числі в країнах колишнього СРСР.

 

 

 

Війна в Іраку

Під час війни в Іраку Сергій Лойко став одним з найпомітніших журналістів, що описували операцію «Шок і тремтіння». Його репортажі для «Нової газети», кореспондентом якої він був, публікувалися в «Лос-Анджелес Таймс», звучали в ефірі «Ехо Москви» та передруковувалися іншими світовими виданнями. Матеріали з його репортажів та щоденника увійшли в книгу «Шок и трепет. Война в Ираке» «Нова газета» висунула Сергія Лойка на премію Спілки журналістів Росії за 2003 рік.

Війна на сході України

Під час війни на сході України, як кореспондент «Лос-Анджелес Таймс» зробив серію репортажів з Донбасу. Сергій Лойко став єдиним іноземним кореспондентом, що побував в обложеному російськими бойовиками Донецькому аеропорту. В кінці жовтня 2014 року він провів там чотири дні серед українських військових та добровольців з Правого Сектора. Результатом чого стала стаття з галереєю власних світлин на першій шпальті «Лос-Анджелес Таймс».

Репортаж Сергія Лойка 29 жовтня на радіо «Ехо Москви» про бої навколо Донецького аеропорту був розцінений Роскомнаглядом як такий, що виправдовує практику військових злочинів та суперечить Федеральному закону від 25.07.2002 № 114-ФЗ «Про протидію екстремістській діяльності». Виданню та радіоканалу «Ехо Москви», а також їхньому засновнику, було винесено попередження про неприпустимість порушення законодавства Російської Федерації, а також поставлено вимогу негайного вилучення стенограми інтерв'ю із сайту «Ехо Москви». Проте керівники «Еха Москви» повідомили, що будуть добиватися зняття попередження у судовому порядку.

Матеріали Сергія Лойка, відзняті ним для Los Аngeles Times, отримали додатковий розголос завдяки тому, що йогопродюсер Вікторія Бутенко була номінована на премію «Еммі» за сюжет про Майдан].

3 вересня 2015 року у Києві відбулася презентація книги Сергія Лойко «Аеропорт». Письменник і військовий журналіст із 2014 року висвітлює війну на сході України. За словами автора, книгу він писав про війну між Росією та Україною, так як «інакше назвати це не можна». Автор розповів, що був одержимий романом весь час перебування з «кіборгами» в донецькому аеропорту в жовтні 2014 року. «З самого початку я зрозумів, що це повинен бути саме роман, тому що в хроніці, в документальному свідоцтві не можна виразити всю глибину трагедії, підлості, героїзму, ненависті, пристрасті, що притаманні цій війні. Я не міг розповідати про неї холодним, відстороненим тоном літописця», — написав Лойко у своєму блозі у виданні «Новий час».

 

ВІДГУКИ

Це, поза сумнівом, найкраща книжка про війну, яка мені траплялася. Автору вдалося передати реалії війни з «добрим братом-сусідом» на всі сто десять відсотків.
Тут письменницького таланту замало. Щоби так зобразити війну, треба в ній дуже добре тямити. Треба було прожити там із нами стільки днів. Читаю – і мурашки по тілу, і серце б’ється й холоне, наче я знову там, в Аеропорті. Навіть запах війни відчуваєш і чуєш стрілянину й вибухи.
Та й від решти роману не відірватися. Читається на одному подиху.
Дуже для нас, українців, важливо, що ця книжка виходить зараз, коли війна ще триває. Як професійний військовий і безпосередній учасник боїв в Аеропорті, я засвідчую реальність фактів, викладених у цій книжці.
Я ношу в своїй кишені кулю снайпера, яка застрягла в моїй касці, у сантиметрі над бровою. Тепер у мене є ще й книжка, в якій про це написано...

Сергій Танасов,
кіборг, позивний «Танас», учасник битви за Аеропорт

Почала читати, сльози градом полилися, і спогади, тремтіння, біль...

Вікторія Курята,
вдова Івана Куряти, кулеметника батальйону «Дніпро-1»

Почну з того, що головний герой «Аеропорту» Олексій Молчанов не має до мене жодного відношення. Але я маю відношення до героїв цієї книги й цих подій. Усім їм, без винятку, – безмежна дяка й пошана. Кожному, хто вписав хоч одну літеру чи розділовий знак у цю історію й у цю війну. Війну, якої не мало бути. Рекомендую до прочитання по обидва боки…

Олексій Мочанов, волонтер

Сергій Лойко – чудовий журналіст, чесний і самозречений. Він міг би просто зібрати й видати свої статті, репортажі, воєнні нотатки, доклавши до них фотографії, зроблені в тому чи іншому колі воєнного пекла. Була б журналістська книга, і ми читали б її, знову переживаючи події.
Але ця книжка інша. Лойко наблизився до крайньої межі журналістики і, набравши якнайбільше повітря, стрибнув у круговерть роману. Вся пристрасть, яку стримує наша професія, вся любов, яку намагається висушити газетний рядок, гнів і біль, які треба приховувати в неробочих відсіках душі, вирвалися, закричали, заспівали.
Це роман про справжні події. Але події, які взяв Лойко у свій романний політ, перетворилися й виросли. Їхні оболонки залишаються на землі, у новинах і статтях, а сутність, душа та прагнення летять і променяться.
«Правдивіше за правду», – сказав один поет. Саме там, де панує цей закон, тепер Аеропорт Сергія Лойка, його Майдан, його Крим, його кіборги. І його герой, Олексій Молчанов.
Вони стрибали в роман разом. І були такі схожі. Вони, наче давні приятелі, жартували й підсміювалися один над одним. Але біля самісінького дна вони осягнули, що треба розстатися, вони зрозуміли, що герой просто повинен, зобов’язаний пролетіти весь політ до кінця – адже, на відміну від автора, він має надійного свідка.

Сергій Бунтман,
перший заступник головного редактора радіостанції «Эхо Москвы»