ХІППІ У ЛЬВОВІ.

Альманах.

Ціна 75.00

Львів: Тріада плюс, 2011

 

       Ця книга буде цікавою перш за все тим, кому вже біля 60. Герої андеґраунду, ветерани контркультури, «Вуйки», байкери, сучасні легенди львівських вулиць – колись найпотужнішою в Україні була львівська хіпова тусовка. У 1960–70-их роках хіппі – ця технологія людини майбутнього зі всіма її позитивами і недоліками – спромоглися на значне поширення. В СРСР, окрім заперечення суспільного консерватизму, рух мав ще й яскраве антирадянське забарвлення — оголосивши себе поза суспільством, хіппі відкидали комсомол, армію, партію, навчання в радянських вузах, працю на радянських підприємствах. Попри поширення наркоманії чи деструкцію інституту сім’ї, їм, принаймні, не відмовиш у беззастережному ідеалізмі.

       Цей ідеалізм згодом привів багатьох до громадянських протестних акцій. Більшість авторів альманаху, серед яких Алік Олісевич, Ілько Лемко, Олена Бурдаш, Волдмур Яворський, Дем – були учасниками руху. Сьогодні вони дають можливість доторкнутися до ще однієї зі сучасних таємниць Львова.

 

ЗМІСТ

Нестор. До пацифіка

 

Предистинація

Нестор. Арка

Орест Макота: «Це було явище…»

Джубокс. З неопублікованої Рок-Енциклопедії

Ірина Мерза: «Our time is gonna come

Алік Олісевич. Woody Child

Звёздный. Шарнир

 

Пісні Святого Саду

Нестор. Сад

Алік Олісевич. Нам хліба не треба – ми «Вуйками ситі»…

Ілько Лемко. Гімн Святого Саду

Ілько Лемко. Драмсові наспіви долі

Алік Олісевич: «PeaseLoveFreedomRoknnroll»

Ілько Лемко. Республіка Святого Саду

Дмитро «Казік» Кузовкін. Із «Ненаписаних мемуарів»

Ілько Лемко. Розцвіла червона конюшина

Алік Олісевич: «PeaseLoveFreedomRoknnroll»

Нестор. «Вуйківський» Шарм

Дмитро «Казік» Кузовкін. Справжня історія львів’ян

Дмитро «Казік» Кузовкін. Спогади про Hippielove

Дмитро «Казік» Кузовкін. Ніштяк

Ілько Лемко. Львів понад усе

Дмитро «Казік» Кузовкін. Любов

Йокси. Был я во Львове…

Джубокс. З неопублікованої Рок-Енциклопедії

Джубокс. «Вуйки» більше не зісвітять

Ілько Лемко. Не бояться хлопці з лісу…

До 30-річчя розпаду рок-групи «Вуйки» (розмова двох басистів)

Ілько Лемко. Hot Shock

Дмитро «Казік» Кузовкін. Уроки «Вуйків»

 

Speed King

Акти львівської містерії

Код спадковості

Алік Олісевич. Революція квітів

Pacific Forever

Дмитро «Казік» Кузовкін. Make Love Here And Now!

Автори

 

Автори

 

Олександр Аксінін (1949-1985) – нар. У Львові. Закінчив Поліграфічний інститут ім. І. Федорова  у Львові (1972), художник-графік. Персональні виставки (прижиттєві) у Талліні (1979), Лодзі (1981), Варшаві (1984). Нагороджений премією на конкурсі екслібрисів, організованою адміністрацією Папи Римського Іоанна Павла ІІ і присвяченому 1500-річчю св. Бенедикта у м. Любін Легницького воєводства у Польщі(1981). Загинув в авіакатастрофі над Золочевом біля Львова. 

 

Нестор (Іван Банах) (1965) – нар. У Луцьку; через рік сімя повернулася до Львова. Закінчив Львівський медичний інститут.  (1988), лікар-анестезіолог. Публікації в пресі. Організатор друкованого проекту «Старе місто» (2007). Живе у Львові.

 

Олена Бурдаш – нар. в с. Губин горохівського Волинської області, у дитинстві сімя переїхала до сусіднього села Сенкевичівки. Закінчила педагогічне училище в Луцьку (1969), навчалася в художньому училищі ім. І. Труша у Львові (1970-1972). Упродовж 1970-1984 рр. прожзивала у Львові, чільна представниця львівського художнього хіп-андеґраунду. Публікації з 1969 р. (альманах «Вітрила»). Виставки з 1987 р. каталог мистецьких творів (1998). Від 1986 р. проживає в Луцьку.

 

Вишня (Володимир Вишневський) (1952) – нар. у Львові. Учасник групи Мотохіппі. Колекціонер львівської цегли. Живе у Львові.

 

Дем (Володимир Демянишин) – нар. у м. Рахові Закарпатської області, навчався в Київському університеті ім.. Т. Шевченка (1966-1967). У 1967 переїхав до Львова, де закінчив Поліграфічний інститут ім. І. Федорова (1975), художник-графік. Виставки з 1992 р. Живе у Львові.

 

Олександр Іванов (1959) – нар. у Москві, закінчив Московське художньо-промислове училище (колишнє Строгановське) (1981), художник-монументаліст. Член Координаційної ради громадської організації «Демократический Выбор» (2010). Живе в Москві.

 

Дмитро «Казік» Кузовкін (1952) - нар. у Львові, закінчив Львівський унів. ім. І. Франка (1975), філоллог. Учасник рок-гурту «Вуйки» (1975-1981; бас-гітара, у 1980-х роках близький до групи інтелектуалів під умовною назвою «Львівська школа», член Галицької мистецької асоціації (з 1993). Публікації з 1991 р. (альманах «Фіра»). Виставки з 1993 р. Живе у Львові.

 

Марина Курсанова – нар. у м. Каспійську (Дагестан); скоро після того сімя повернулася до Львова. Закінчила Поліграфічний інститут ім.. І. Федорова (1984). Учасниця львівського Клубу самодіяльної пісні (КСП; від 1979 р.). публікації з 1989 р. (ж-л «Родник, Рига); автор петичної збірки «Лодка насквозь»(1995), романів «Любовь пчел трудовіх» (2000). Лауреат премії журналу «Знамя» (2003) за публікації есе «Птенцы летят следом. Путеводитель по литературной карте Львова». Живе у Львові і в Москві.

 

Ілько Лемко (Семенів) (1951) – нар. у Львові, закінчив Львівський унів. ім. І. Франка (1978), історик. Учасник рок-гуртів «Вуйки» (1975-1981; лідер, художній керівник, соло-гітара, музика, тексти), «Рух» (1982-1984; соло-гітара). Завідувач сектору зовнішньої промоції міста Львівської міської ради. Публікації у пресі з 1998 р. (газ. «Поступ»); автор книг «Львів понад усе» (2003), «Афоризми про кохання» (2007), «Розкол України» (2008), «Легенди старого Львова» (2008), «Істрія львівської ратуші» (2008), «Кохання і смерть» (2009), «Львів повсякденний (1939-2009)» (2009; в співавторстві з В. Михайликом), «1243 вулиці Львова (1939-2009)» (2009; у співавторстві з В. Михайликом і Георгієм Бегляровим), «Сни у Святому Саду» (2010), «Три легенди про кохання» (2010). Нагороджений національною премією «Телетріумф» за найкращу телепрограму «Легенди старого Львова» (у 2004 р.). Живе у Львові.

 

Любач (Олександр Лобачов) (1953) – нар. у Львові. Навчався у Львівському університеті ім.. І. Франка (1970-1971). Належав до групи Хіппі-Інтелектуалів. З 1994 р. прозживаєх в Одесі.

 

 

Ян Метелик (Іван Ляшкевич) (1961-2010) – нар. у селі Ріпнів Буського р-ну Львівської обл. проживав у Льтвові епізодично, починаючи з 1979 р. Вишивав з 80-х рр. За життя виставлявся. Перша виставка «В кожному метелику - Сонце» (посмертна) у травні 2011 р. (в арт-галереї «ОМ» у Львові).

 

Орест Макота (1951) – нар. У Львові, закінчив Львівський інститут декоративного і прикладного мистецтва (1975). Належав до групи хіпі-інтелектуалів. Виставки з 1987 р. Живе у Львові.

 

Ігор Мерза (Злий) (1953) - нар. у селі Тополівка Білгородського р-ну Кримської обл. тго ж року сімя повернулася до Львова. Закінчила Поліграфічний інститут ім.. І. Федорова (1982), художник-графік. Не виставлявся. Апологет батярської субкультури. Живе у Львові.

 

Джубокс (Володимир Михалик) (1959) – нар. У Львові, закінчив Львівський медінститут (1982), лікар-стоматолог. Учасник рок-гурту «Вуйки» (1978-1980; бас-гітара). Журналіст, перекладач. У 80-х роках збирав матеріали для Рок-Енциклопедії (не опублікував). Публікації в пресі з 1998 р.; співавтор книг «Львів повсякденний (1939-2009)» (2009; разом з І. Лемком), «1234 вулиці Львова(1939-2009)» (2009; разом з І. Лемком та Г. Бегляровим). Живе у Львові.

 

Алік (Олег) Олісевич (1958) – нар. у Львові. Організатор першої в Україні політичної демонстрації (20.09.1987), правозахисник гупи «Довіра» (Х.1987), член ініціативного комітету Народного фронту (V.1988), засновник осередку правозахисної організації «Міжнародна амністія» (26.ІІІ.1993) у Львові. Публікувався у пресі з 1978 р. Живе у Львові.

 

Юрі Перетятко (1960) - нар. у Львові, закінчив Львівський інститут декоративного та прикладного мистецтва (1988). Учасник рок-гуртів «Рокіровка», «КооП», «КооП-2», «Воля» у 1984-1989

 

Звёздный (Валерій Султанов) (1958) – нар. у Львові. Учасник групи Мотохіппі. Вивчає східні єдиноборства. Живе у Львові.

 

Олександр Фещук (Дервіш) (1951) – нар. у Здолбунові Рівенської обл. закінчив художнє училище у Дніпропетровську (1974), навчався в художньому інституті в Талліні (1974-1976). Упродовж 1976-1979 рр. проживав у Львові. Апологет хіпі-стилю в живописі. Не виставлявся. Живе у Здолбунові.

 

Леонід Швець (1949-1993) – нар. у Крюкові (у складі м. Кременчук) Полтавської області, близько 1970 р. переїхав до Львова. За життя не публікувався. Загинув у львові, випавши з вікна.

 

Явор (Ігор Яворницький) (1963) – нар. у Львові. Учасник групи Мотохіппі. У 1980-х роках ініціатор православного вибору в середовищі хіпі. Живе у Львові.

 

Волдмур (Володимир Яворський) (1953) – нар. у Львові, навчався у Львівському університеті (1971-1973), закінчив Київський університет ім. Т. Шевченка (1998), філолог. Учасник літературної групи Григорія Чубая (1970-і рр..), гупи Хіпі-Інтелектуалів, Української Гельсинської Спілки (1988-1990). Публікації з 1989 р. (журнал «Кафедра»); автор роману «Напівсонні листи з діамантової імперії та королівства Північної Землі» (2001). З 1992 живе у Києві.

 

Хіппі як явище

 

Ідеологія гіпі стара як світ. Не говорячи вже про новітню епоху, і в середньовіччі, і в античні часи, і в епоху древньої історії завжди знаходилися диваки, які протестували проти ідіотизму того способу життя, який називається «жити як люди». Дійсно, гіпі невмирущі. Їхні святині – це любов і свобода, любов до людей і природи, свобода тіла і свобода духу. Мир, любов і свобода, як абсолютний вияв людської сутності. Саме цей історичний контекст, який, за всіма ознаками, мав згинути і канути в небуття, сьогодні стане відкриттям для багатьох із нас. Народження і тріумф духовної свободи у нашому місті, десятки цікавих подій і неординарних людей – власне завдяки їм наша епоха залишиться в історії. Події недавнього минулого, герої того часу, спогад про тих, хто любив свободу і боровся за неї, або принаймні прагнув якнайбільше вдихнути її омріяного повітря – ось квінтесенція цієї книги.

 

 

У видавництві «Тріада плюс» вийшов з друку альманах «Хіппі у Львові»

 

Герої андеґраунду, ветерани контркультури, «Вуйки», байкери, сучасні легенди львівських вулиць – колись найпотужнішою в Україні була львівська хіпова тусовка. У 1960–70-их роках хіппі – ця технологія людини майбутнього зі всіма її позитивами і недоліками – спромоглися на значне поширення. В СРСР, окрім заперечення суспільного консерватизму, рух мав ще й яскраве антирадянське забарвлення — оголосивши себе поза суспільством, хіппі відкидали комсомол, армію, партію, навчання в радянських вузах, працю на радянських підприємствах. Попри поширення наркоманії чи деструкцію інституту сім’ї, їм, принаймні, не відмовиш у беззастережному ідеалізмі.

 

Цей ідеалізм згодом привів багатьох до громадянських протестних акцій. Більшість авторів альманаху, серед яких Алік Олісевич, Ілько Лемко, Олена Бурдаш, Волдмур Яворський, Дем – були учасниками руху. Сьогодні вони дають можливість доторкнутися до ще однієї зі сучасних таємниць Львова.

 

Хіппі у Львові

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

«Хіппі у Львові» — літературно-художній альманах, виходить у Львові, публікує художні твори, мемуари, критичні статті, присвячені рухові хіппі. Тексти друкуються українською і російською мовами.

 

Редакційна колегія: Іван Банах (редактор), Алік Олісевич (фоторедактор), Дмитро «Казік» Кузовкін (художник-ілюстратор). Консультант Ілько Лемко.

 

Перший номер альманаху вийшов у вересні 2011 р. у видавництві Тріада плюс під час роботи XVIII Форуму видавців. У ньому представлено літературні матеріали і репродукції художніх робіт 25 авторів, багату фотогалерею (197 фоторепродукцій). Обсяг видання 408 стор. Окрім вже відомих Ілька Лемка, Волдмура Яворського, Аліка Олісевича, Олександра Аксініна, Юрія Перетятка, Марини Курсанової, до числа авторів альманаху увійшли колишні учасники руху, чиї літературні і мистецькі твори маловідомі або й зовсім невідомі широкому загалові — Олена Бурдаш, Дем, Олександр Фещук, Дмитро «Казік» Кузовкін, Ігор Мерза, Валерія Славникова, Звёздный, «Ян Метелик» Ляшкевич (1961-2010), автори мемуарів Володимир Вишневський, Олександр Лобачов (1953-2011), Ігор Яворницький. Окрім львів'ян запрошено ветеранів руху Олександра Іванова з Москви, Валерія «Йоксі» Пронкіна з Естонії, американського історика з університету Джорджії Вільяма Ріша.

 

Цим було продовжено традицію, започатковану альманахом ФІРА, що виходив у Львові у 1991—1995 роках (редактор Юрій Перетятко).

 

Майже відразу альманах «Хіппі у Львові» був перекладений російською мовою (перекладач Любава Малишева: «Наконец на постсоветском пространстве появилась стоящая книга о хиппи»)[1]. На думку Костя Москальця, це «Одна з найкращих книжок року, що минає»[2]. На презентації альманаху 11 жовтня 2011 р. у книгарні «Є» Ілько Лемко заявив, що з цієї нагоди рок-гурт Супер Вуйки відновлює музичну діяльність[3].

 

Другий випуск альманаху вийшов у світ у видавництві Тріада плюс наприкінці жовтня 2012 р. Презентація відбулася в Арт-галереї «ОМ». Він вміщує літературні і мистецькі твори 26 авторів і фотогалерею (170 репродукцій). Обсяг видання 520 стор. До авторів долучилися львів'яни, ветерани руху Василь Бабій, Ігор Біликівський, Сем Янішевський, Микола Морозовський, Наталя Шинкарук, Андрій «Бірман» Грицько, Сергій «Банан» Орловський, відомий музикант Калич, поет Іван Лучук, а також учасники руху Чарлі Пензель з Ужгорода і Дайва Ґриґеліте з Вільнюса. Цей випуск представили відомі мистці, письменники Юрій Кох, Любава Малишева, Андрій Курков, Кость Москалець.

 

У 2013 р. у видавництві Тріада плюс започатковано книжкову серію «Хіппі у Львові»: у березні вийшла автобіографічна книга Аліка Олісевича «Революція квітів», а в квітні — «Львовская книга мёртвых» Дмитра «Казіка» Кузовкіна.