24.10.16

Національна ідея в Україні,

зокрема національно-визвольна, та її подвижники.

Історичний нарис. 

Валерій Шевчук

Київ: МАУП, 2006. – 272 с. (Бібліотека журналу "Персонал")

Ціна: 52 грн.

 

В історичному нарисі автор робить спробу проглянути процес зародження, становлення і утворення української національної ідеї, що було пов'язано із становленням перших державних формацій в Україні, з їхнім перетворенням у могутню Київську державу, яка знайшла нову форму в Галицько-Волинському королівстві й удільну в Литовсько-Руській державі, а після їхнього занепаду — в боротьбі за відновлення Української держави, що втілилося в Гетьманщині, а по тому — у формі Духовної (Горньої) республіки. Це й дало змогу українцям піднятися у XX ст. на новий національно-визвольний чин із створенням державних формацій — цей тривалий процес вивершився з проголошенням незалежної України у 1991 році.

 

Автор оприлюднив новий чи маловідомий документальний матеріял, що підтверджує думку: українці, керовані національною ідеєю, ніколи не переставали боротися за свою самодостатність.

Для широкого загалу.

 

ЗМІСТ

Вступ

 

Етнічне становлення українського народу у зв'язку із прцесом державотворення в давні часи

 

Що таке етнос, народ, нація

 

Творення української нації в ХVІ столітті

 

Що таке національна ідея

 

Творення української нації в першій половині ХVІІ століття

 

Національна ідея у Визвольній війні українського народу 1648-1676 років

 

Національна ідея в Козацькій субдержаві московського протекторату

 

Національна ідея, зокрема національно-визвольна, в післямазепинські часи

 

Ідея Духовної (Горньої) республіки як домінанти мудрості та культури в суспільності задля збереження національної ідентичності

 

Національна ідея в останньому акті існування Козацької держави

 

Перший український плебісцит

 

Публічні протести проти знищення Козацької держави

 

Національна ідея на Правобережжі в ХVІІІ столітті

 

Національна ідея в українських романтиків першої половини ХІХ століття

 

Українофільство другої половини ХІХ століття та національна ідея

 

Національна ідея в ХХ столітті                                                        

 

 

 

 

Етнічне становлення українського народу у зв'язку із прцесом державотворення в давні часи

Князь і великий гетьман Литовського князівства Костянтин Острозький

Київський князь Олелько Володимирович

Князь Федько Острозький

 

Що таке етнос, народ, нація

Князь Олег

Князь Ярослав Мудрияй

Князь Роман Мстиславич

 

Творення української нації в ХVІ столітті

Повстання козаків на чолі з Г. Лободою і С. Наливайком

Князь Костянтин (Василь) Острозький

 

Що таке національна ідея

Король Данило Галицький

 

Творення української нації в першій половині ХVІІ століття

Гетьман Конашевич-Сагайдачний

Київський митрополит Петро Могила

 

Національна ідея у Визвольній війні українського народу 1648-1676 років

Богдан Хмельницький

Гетьман Великого князівства Руського Іван Виговський

Гетьман Петро Дорошенко

                                                          

Національна ідея в Козацькій субдержаві московського протекторату

Гетьман Іван Самойлович

Гетьман Іван Мазепа

 

Національна ідея в останньому акті існування Козацької держави

Гетьман Кирило Разумовський

Указ Катерини ІІ про скасування гетьманства в Козацькій державі

 

Публічні протести проти знищення Козацької держави

Остання рада на Січі

Григорій Сковорода

Василь Капніст

Іван Котляревський

 

Національна ідея на Правобережжі в ХVІІІ столітті

Максим Залізняк та Іван Гонта

 

Національна ідея в українських романтиків першої половини ХІХ століття

"Руська трійця" в Галичині: Маркіян Шашкевич, Яків Головацький, Іван Вагилевич

Микола Кстомаров

Тарас Шевченко

 

Українофільство другої половини ХІХ століття та національна ідея

Автор гімну України Павло Чубинський

Михайло Драгоманов

Іван Франко

Трохим Зіньковський

 Борис Грінчеко

Речник незалежності України Юліян Бачинський

 

Національна ідея в ХХ столітті                                                        

Михайло Грушевський

Сергій Єфремов

Диктатор ЗУНР Євген Петрушевич

Генерал УНР та УГА М. Омельянович-Павленко

Керманич УНР Симон Петлюра

Ярослав Стецько, голова Української держави, проголошеної 1941 року

Євген Коновалець, Дмитро Донцов, Андрій Мельник

Августин Волошин, голова Закарпатської української держави

Степан Бандера

Олена Теліга

Роман Шухевич (генерал Тарас Чупринка) головнокомандуючий УПА

Левко Лук'яненко

Іван Світличний  - один із чільних шістедисятників

Василь Стус

В'ячеслав Чорновіл

Алла горська

Василь Симоненко

 

 

 

 

 

ПРО АВТОРА

 

Валерій Шевчук вважається одним з фундаторів Житомирської прозової школи. У творчості В. Шевчука умовно можна виділити три основні напрямки: історична проза, твори, що відображають сучасне життя, літературознавчі праці.

 

Валерій Шевчук є автором близько 500 наукових і публіцистичних статей з питань історії літератури, дослідником і перекладачем сучасною українською мовою творів давньоукраїнської літератури. Також він працює над актуалізацією старокиївської літературної тематики та літератури середньої доби: роман «На полі смиренному» (1982), роман-есей «Мисленне дерево» (1986), упорядкування в перекладах на сучасну літературну мову збірки любовної лірики 16-19 століть «Пісні Купідона» (1984), «Літопис Самійла Величка» у журналі «Київ» 1986–1987 рр. та інше.

 

 

 

ВСТУП

 

Тема цієї праці, що має форму історичного нарису, належить до недостатньо розроблених в українській історичній науці і фактично подає її перший нарис, як рухі ідеї в часі при всій складності її становлення, росту і впровадження в життя, не виключаючи й мислитель них конструкцій щодо неї в різночасні

 

ВАЛЕ́РІЙ ШЕВЧУ́К

 

Вале́рій Олекса́ндрович Шевчу́к (нар. 20 серпня 1939, Житомир) — український письменник-шістдесятник, майстер психологічної і готичної прози, автор низки літературознавчих та публіцистичних праць, інтерпретатор українського літературного бароко.

 

ЖИТТЄПИС

 

Валерій Шевчук народився 20 серпня 1939 р. у родині шевця в Житомирі. Після закінчення в 1956 р. школи хотів стати геологом, але, розчарувавшись у геології, поїхав до Львова вступати у Львівський лісотехнічний інститут. Не вдалося і Валерій повернувся додому. Працював підсобним робітником під час ремонту Житомирського сільськогосподарського інституту. У цей період захоплювався вивченням літератури, зокрема української. Особливе враження справили на майбутнього письменника книга Д. Багалія «Григорій Сковорода — український мандрований філософ» і твори І. Франка, що, за висловом самого Шевчука, «встановило основи мого світогляду. Я почав розуміти й вивчати українську літературу за методологією І. Франка, а Г. Сковорода став для мене учителем життя».

 

У 1957 р. В. Шевчук закінчив технічне училище і був відправлений на роботу на бетонний завод. У 1958 р. він вступив на історико-філософський факультет Київського університету. Навчаючись, налагодив стосунки з літературними студіями: «Січ» (студія імені В. Чумака) і «Молодь», писав вірші, з 1960 р. почав писати новели.

 

У 1961 р. дебютував оповіданням «Настунька» про Т. Шевченка в збірнику «Вінок Кобзареві», що вийшов у Житомирі. Навесні 1961 р. літературна студія «Січ» видала стінну газету «Заспів», в якій було надруковано оповідання В. Шевчука «Щось хочеться». На те оповідання був гострий відгук в університетській газеті «За радянські кадри». За газету «Заспів», де був намальований Т. Шевченко із зеленими вусами, Шевчука хотіли вигнати з університету, тягали до КДБ, допитували, але виключили художника, який малював ту газету.

 

У 1961 р. В. Шевчук написав 18 коротких новел і першу статтю «С. Васильченко в Коростишівській семінарії» для житомирського збірника, наступного року написав 20 новел, частину з яких надрукував переважно в журналах «Вітчизна» та «Літературна Україна». Деяким з них судилося бути перекладеними іншими мовами, а одна — «Вона чекає його, чекає» — була навіть пізніше екранізована.

 

Після закінчення університету Валерія Шевчука було відправлено до Житомира власним кореспондентом газети «Молода гвардія». У листопаді був призваний до армії, служив у Мурманській області. В армії знову почав писати вірші, не припиняючи роботи над прозою.

 

 

Повернувся додому у 1965 р. саме в той час, коли почалися масові політичні арешти серед української інтелігенції, був у кінотеатрі «Україна», протестуючи проти масових репресій. У вересні влаштувався в науково-методичний відділ музеєзнавства, який містився в Києво-Печерській лаврі.

 

У 1966 р. закінчив повість «Середохрестя», в якій відбив враження від студентського життя. Арештували його брата, тому Валерій змушений був звільнитися з роботи.

 

У 1967 р. вийшла книжка «Серед тижня». В. Шевчук став членом Спілки письменників України.

 

У 1969 р. він написав повість «Золота трава» і перший варіант повісті «Мор», до якої повернувся в 1980 р. і зробив остаточну редакцію в 1983 р. Писав історичні й фольклорно-фантастичні оповідання, статті, вийшла книжка «Вечір святої осені», в якій було надруковано вісім нових оповідань.

 

У важкі сімдесяті роки твори письменника майже не друкували, тому він змушений був писати «для себе». Протягом 1979–1999 pp. Валерій Шевчук видав такі книги: «Крик півня на світанку» (1979), «Долина джерел» (1981), «Тепла осінь» (1981), «На полі смиренному» (1983), «Дім на горі» (1983), «Маленьке вечірнє інтермеццо» (1984), «Барви осіннього саду» (1986), «Три листки за вікном» (1986), «Камінна луна» (1987), «Птахи з невидимого острова» (1989), «Дзиґар одвічний» (1990), «Дорога в тисячу років» (1990), «Панна квітів» (1990), «Із вершин та низин» (1990), «Стежка в траві. Житомирська сага» (у 2 т., 1994), «У череві апокаліптичного звіра» (1995), «Козацька держава. Етюди до історії українського державотворення» (1995), «Око прірви» (1996), «Жінка-змія» (1998), «Юнаки з вогненної печі» (1999), «Біс плоті» (1999) та ін.

 

З 1988 р. Валерій Шевчук — ведучий історичного клубу «Літописець» при Спілці письменників України.

 

На сьогоднішній день В. Шевчук — викладач Київського національного університету ім. Т. Шевченка, ведучий історико-суспільних циклових річних програм Українського радіо: «Козацька держава», «Київ, культурний і державний», «Загадки і таємниці української літератури», «Цікаве літературознавство».

 

Твори (хронологічно)

«Серед тижня» (1967, збірка оповідань і повістей)

«Набережна 12» (1968)

«Середохрестя» (1968, повість)

«Вечір святої осені» (1969)

«Крик півня на світанку» (1979)

«Долина джерел» (1981)

«Тепла осінь» (1981)

«На полі смиренному…» (1983, роман)

«Дім на горі» (1983, роман)

«Двоє на березі» (1984)

«Маленьке вечірнє інтермецо» (1984)

«Барви осіннього саду» (1986)

«Три листки за вікном» (1986)

«Мисленне дерево» (1986, роман-есей)

«Камінна луна» (1987)

«Птахи з невидимого острова» (1989, повість)

«Сповідь» (1989, повість)

«Мор» (1989, повість)

«Дзиґар одвічний» (1990)

«Дорога в тисячу років» (1990)

«Панна квітів» (1990, збірка казок)

«Золотий стіл» (1990, казка)

«Чотири сестри» (1990, казка)

«Місто без квітів» (1990, казка)

«Бігунець та Котило» (1990, казка)

«Панна квітів» (1990, казка)

«Дівчинка, котра шукала маму» (1990, казка)

«Із вершин та низин» (1990)

«Стежка в траві. Житомирська сага» (у 2 т., 1994)

«У череві апокаліптичного звіра» (1995, збірка оповідань)

«Козацька держава. Етюди до історії українського державотворення» (1995)

«Око Прірви» (1996, роман)

«Жінка-змія» (1998)

«Юнаки з вогненної печі» (1999)

«Біс плоті» (1999, збірка оповідань)

«Срібне молоко» (2002, роман)

«Тіні зникомі. Сімейна хроніка» (2002, роман)

«Темна музика сосон» (2003, роман)

«Сад житейський думок, трудів та почуттів» (2003, автобіографія)

«Компанія з пивниці біля Чуднівського мосту» (2006, повість)

«Драматургія» (2006, збірка п'єс)

«Привид мертвого дому» (К., Університетське видавництво ПУЛЬСАРИ, 2005)

«Пізнаний і непізнаний Сфінкс: Григорій Сковорода сучасними очима» (К., Університетське видавництво ПУЛЬСАРИ, 2008)

«Роман юрби» (К., Університетське видавництво ПУЛЬСАРИ, 2009)

Казка для малого листоноші

Поглинач запахів

Початок жаху

Смуга нещасть

Бібліографія

Шевчук В. На полі смиренному… — Київ: Дніпро, 1983. (Серія «Романи й повісті» 1983, № 2).

Шевчук В. Мисленне дерево. Роман-есе про давній Київ / Валерій Шевчук. — Київ: Молодь, 1989. — 360 с. — ISBN 5-7720-0261-9.

Шевчук В. Птахи з невидимого острова. Роман, повісті / Валерій Шевчук. — Київ: Радянський письменник, 1989. — 472 с. — ISBN 5-333-00272-X.

Шевчук В. У череві апокаліптичного звіра. Історичні повісті та оповідання / Валерій Шевчук. — Київ: Український письменник, 1995. — 208 с. — ISBN 5-333-01290-3.

Шевчук В. Око Прірви. Роман / Валерій Шевчук. — Київ: Український письменник, 1996. — 200 с. — ISBN 5-333-01481-7.

Шевчук В. Біс плоті. Історичні повісті / Валерій Шевчук. — Київ: Твім інтер, 1999. — 360 с. — ISBN 966-7430-01-4.

Шевчук В. Срібне молоко / Валерій Шевчук. — Львів: Кальварія, 2002. — 192 с. — ISBN 966-663-046-X.

Шевчук В. Тіні зникомі / Валерій Шевчук. — Київ: Темпора, 2002. — 304 с. — ISBN 966-95991-1-3.

Шевчук В. Темна музика сосон. Роман. Сад житейський думок, трудів та почуттів. Автобіографічні замітки / Валерій Шевчук. — Київ: Акцент, 2003. — 448 с. — ISBN 966-95944-4-8.

Шевчук В. Драматургія / Валерій Шевчук. — Львів: Сполом, 2006. — 416 с. — ISBN 966-665-407-5.

Шевчук В. Компанія з пивниці біля Чуднівського мосту. — Львів: Каменяр, 2006.

Шевчук В. Сон сподіваної віри. Готично-притчева проза / Валерій Шевчук. — Львів: Піраміда, 2007. — 416 с. — ISBN 978-966-441-007-3.

Шевчук В. Дім на горі. — К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2011.

Шевчук В. Три листки за вікном. — К.: А-Ба-Ба-Га-Ла-Ма-Га, 2011. — 702 с. — ISBN 978-617-585-024-4

Шевчук В. Птахи з невидимого острова. — К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2012–384 с. — ISBN 978-617-585-033-6

Шевчук В. Чотири романи. — К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2013–768 с. — ISBN 978-617-585-043-5

Шевчук В. Фрагменти із сувою мойр: Кросворд — К.: Либідь, 2014. — 264с.

Шевчук В. Фрагменти із сувою мойр: Театр прози — К.: Либідь, 2014. — 216с.

Шевчук В. Фрагменти із сувою мойр: Милий кохання тягар — К.: Либідь, 2014. — 216с.

Шевчук В. Місто днів -К.: Либідь, 2015. — 528с.

Шевчук В. Порослий кульбабами дворик. Книга I Жовте світло вікон. — Тернопіль: Богдан, 2015 −272с.

Шевчук В. Порослий кульбабами дворик. Книга II Халабуда для коханки. — Тернопіль: Богдан,2015 −288с.

 

 

24.10.16

Національна ідея в Україні,

зокрема національно-визвольна, та її подвижники.

Історичний нарис. 

Валерій Шевчук

Київ: МАУП, 2006. – 272 с. (Бібліотека журналу "Персонал")

Ціна: 52 грн.

 

В історичному нарисі автор робить спробу проглянути процес зародження, становлення і утворення української національної ідеї, що було пов'язано із становленням перших державних формацій в Україні, з їхнім перетворенням у могутню Київську державу, яка знайшла нову форму в Галицько-Волинському королівстві й удільну в Литовсько-Руській державі, а після їхнього занепаду — в боротьбі за відновлення Української держави, що втілилося в Гетьманщині, а по тому — у формі Духовної (Горньої) республіки. Це й дало змогу українцям піднятися у XX ст. на новий національно-визвольний чин із створенням державних формацій — цей тривалий процес вивершився з проголошенням незалежної України у 1991 році.

 

Автор оприлюднив новий чи маловідомий документальний матеріял, що підтверджує думку: українці, керовані національною ідеєю, ніколи не переставали боротися за свою самодостатність.

Для широкого загалу.

 

ЗМІСТ

Вступ

 

Етнічне становлення українського народу у зв'язку із прцесом державотворення в давні часи

 

Що таке етнос, народ, нація

 

Творення української нації в ХVІ столітті

 

Що таке національна ідея

 

Творення української нації в першій половині ХVІІ століття

 

Національна ідея у Визвольній війні українського народу 1648-1676 років

 

Національна ідея в Козацькій субдержаві московського протекторату

 

Національна ідея, зокрема національно-визвольна, в післямазепинські часи

 

Ідея Духовної (Горньої) республіки як домінанти мудрості та культури в суспільності задля збереження національної ідентичності

 

Національна ідея в останньому акті існування Козацької держави

 

Перший український плебісцит

 

Публічні протести проти знищення Козацької держави

 

Національна ідея на Правобережжі в ХVІІІ столітті

 

Національна ідея в українських романтиків першої половини ХІХ століття

 

Українофільство другої половини ХІХ століття та національна ідея

 

Національна ідея в ХХ столітті                                                        

 

 

 

 

Етнічне становлення українського народу у зв'язку із прцесом державотворення в давні часи

Князь і великий гетьман Литовського князівства Костянтин Острозький

Київський князь Олелько Володимирович

Князь Федько Острозький

 

Що таке етнос, народ, нація

Князь Олег

Князь Ярослав Мудрияй

Князь Роман Мстиславич

 

Творення української нації в ХVІ столітті

Повстання козаків на чолі з Г. Лободою і С. Наливайком

Князь Костянтин (Василь) Острозький

 

Що таке національна ідея

Король Данило Галицький

 

Творення української нації в першій половині ХVІІ століття

Гетьман Конашевич-Сагайдачний

Київський митрополит Петро Могила

 

Національна ідея у Визвольній війні українського народу 1648-1676 років

Богдан Хмельницький

Гетьман Великого князівства Руського Іван Виговський

Гетьман Петро Дорошенко

                                                          

Національна ідея в Козацькій субдержаві московського протекторату

Гетьман Іван Самойлович

Гетьман Іван Мазепа

 

Національна ідея в останньому акті існування Козацької держави

Гетьман Кирило Разумовський

Указ Катерини ІІ про скасування гетьманства в Козацькій державі

 

Публічні протести проти знищення Козацької держави

Остання рада на Січі

Григорій Сковорода

Василь Капніст

Іван Котляревський

 

Національна ідея на Правобережжі в ХVІІІ столітті

Максим Залізняк та Іван Гонта

 

Національна ідея в українських романтиків першої половини ХІХ століття

"Руська трійця" в Галичині: Маркіян Шашкевич, Яків Головацький, Іван Вагилевич

Микола Кстомаров

Тарас Шевченко

 

Українофільство другої половини ХІХ століття та національна ідея

Автор гімну України Павло Чубинський

Михайло Драгоманов

Іван Франко

Трохим Зіньковський

 Борис Грінчеко

Речник незалежності України Юліян Бачинський

 

Національна ідея в ХХ столітті                                                        

Михайло Грушевський

Сергій Єфремов

Диктатор ЗУНР Євген Петрушевич

Генерал УНР та УГА М. Омельянович-Павленко

Керманич УНР Симон Петлюра

Ярослав Стецько, голова Української держави, проголошеної 1941 року

Євген Коновалець, Дмитро Донцов, Андрій Мельник

Августин Волошин, голова Закарпатської української держави

Степан Бандера

Олена Теліга

Роман Шухевич (генерал Тарас Чупринка) головнокомандуючий УПА

Левко Лук'яненко

Іван Світличний  - один із чільних шістедисятників

Василь Стус

В'ячеслав Чорновіл

Алла горська

Василь Симоненко

 

 

 

 

 

ПРО АВТОРА

 

Валерій Шевчук вважається одним з фундаторів Житомирської прозової школи. У творчості В. Шевчука умовно можна виділити три основні напрямки: історична проза, твори, що відображають сучасне життя, літературознавчі праці.

 

Валерій Шевчук є автором близько 500 наукових і публіцистичних статей з питань історії літератури, дослідником і перекладачем сучасною українською мовою творів давньоукраїнської літератури. Також він працює над актуалізацією старокиївської літературної тематики та літератури середньої доби: роман «На полі смиренному» (1982), роман-есей «Мисленне дерево» (1986), упорядкування в перекладах на сучасну літературну мову збірки любовної лірики 16-19 століть «Пісні Купідона» (1984), «Літопис Самійла Величка» у журналі «Київ» 1986–1987 рр. та інше.

 

 

 

ВСТУП

 

Тема цієї праці, що має форму історичного нарису, належить до недостатньо розроблених в українській історичній науці і фактично подає її перший нарис, як рухі ідеї в часі при всій складності її становлення, росту і впровадження в життя, не виключаючи й мислитель них конструкцій щодо неї в різночасні

 

ВАЛЕ́РІЙ ШЕВЧУ́К

 

Вале́рій Олекса́ндрович Шевчу́к (нар. 20 серпня 1939, Житомир) — український письменник-шістдесятник, майстер психологічної і готичної прози, автор низки літературознавчих та публіцистичних праць, інтерпретатор українського літературного бароко.

 

ЖИТТЄПИС

 

Валерій Шевчук народився 20 серпня 1939 р. у родині шевця в Житомирі. Після закінчення в 1956 р. школи хотів стати геологом, але, розчарувавшись у геології, поїхав до Львова вступати у Львівський лісотехнічний інститут. Не вдалося і Валерій повернувся додому. Працював підсобним робітником під час ремонту Житомирського сільськогосподарського інституту. У цей період захоплювався вивченням літератури, зокрема української. Особливе враження справили на майбутнього письменника книга Д. Багалія «Григорій Сковорода — український мандрований філософ» і твори І. Франка, що, за висловом самого Шевчука, «встановило основи мого світогляду. Я почав розуміти й вивчати українську літературу за методологією І. Франка, а Г. Сковорода став для мене учителем життя».

 

У 1957 р. В. Шевчук закінчив технічне училище і був відправлений на роботу на бетонний завод. У 1958 р. він вступив на історико-філософський факультет Київського університету. Навчаючись, налагодив стосунки з літературними студіями: «Січ» (студія імені В. Чумака) і «Молодь», писав вірші, з 1960 р. почав писати новели.

 

У 1961 р. дебютував оповіданням «Настунька» про Т. Шевченка в збірнику «Вінок Кобзареві», що вийшов у Житомирі. Навесні 1961 р. літературна студія «Січ» видала стінну газету «Заспів», в якій було надруковано оповідання В. Шевчука «Щось хочеться». На те оповідання був гострий відгук в університетській газеті «За радянські кадри». За газету «Заспів», де був намальований Т. Шевченко із зеленими вусами, Шевчука хотіли вигнати з університету, тягали до КДБ, допитували, але виключили художника, який малював ту газету.

 

У 1961 р. В. Шевчук написав 18 коротких новел і першу статтю «С. Васильченко в Коростишівській семінарії» для житомирського збірника, наступного року написав 20 новел, частину з яких надрукував переважно в журналах «Вітчизна» та «Літературна Україна». Деяким з них судилося бути перекладеними іншими мовами, а одна — «Вона чекає його, чекає» — була навіть пізніше екранізована.

 

Після закінчення університету Валерія Шевчука було відправлено до Житомира власним кореспондентом газети «Молода гвардія». У листопаді був призваний до армії, служив у Мурманській області. В армії знову почав писати вірші, не припиняючи роботи над прозою.

 

 

Повернувся додому у 1965 р. саме в той час, коли почалися масові політичні арешти серед української інтелігенції, був у кінотеатрі «Україна», протестуючи проти масових репресій. У вересні влаштувався в науково-методичний відділ музеєзнавства, який містився в Києво-Печерській лаврі.

 

У 1966 р. закінчив повість «Середохрестя», в якій відбив враження від студентського життя. Арештували його брата, тому Валерій змушений був звільнитися з роботи.

 

У 1967 р. вийшла книжка «Серед тижня». В. Шевчук став членом Спілки письменників України.

 

У 1969 р. він написав повість «Золота трава» і перший варіант повісті «Мор», до якої повернувся в 1980 р. і зробив остаточну редакцію в 1983 р. Писав історичні й фольклорно-фантастичні оповідання, статті, вийшла книжка «Вечір святої осені», в якій було надруковано вісім нових оповідань.

 

У важкі сімдесяті роки твори письменника майже не друкували, тому він змушений був писати «для себе». Протягом 1979–1999 pp. Валерій Шевчук видав такі книги: «Крик півня на світанку» (1979), «Долина джерел» (1981), «Тепла осінь» (1981), «На полі смиренному» (1983), «Дім на горі» (1983), «Маленьке вечірнє інтермеццо» (1984), «Барви осіннього саду» (1986), «Три листки за вікном» (1986), «Камінна луна» (1987), «Птахи з невидимого острова» (1989), «Дзиґар одвічний» (1990), «Дорога в тисячу років» (1990), «Панна квітів» (1990), «Із вершин та низин» (1990), «Стежка в траві. Житомирська сага» (у 2 т., 1994), «У череві апокаліптичного звіра» (1995), «Козацька держава. Етюди до історії українського державотворення» (1995), «Око прірви» (1996), «Жінка-змія» (1998), «Юнаки з вогненної печі» (1999), «Біс плоті» (1999) та ін.

 

З 1988 р. Валерій Шевчук — ведучий історичного клубу «Літописець» при Спілці письменників України.

 

На сьогоднішній день В. Шевчук — викладач Київського національного університету ім. Т. Шевченка, ведучий історико-суспільних циклових річних програм Українського радіо: «Козацька держава», «Київ, культурний і державний», «Загадки і таємниці української літератури», «Цікаве літературознавство».

 

Твори (хронологічно)

«Серед тижня» (1967, збірка оповідань і повістей)

«Набережна 12» (1968)

«Середохрестя» (1968, повість)

«Вечір святої осені» (1969)

«Крик півня на світанку» (1979)

«Долина джерел» (1981)

«Тепла осінь» (1981)

«На полі смиренному…» (1983, роман)

«Дім на горі» (1983, роман)

«Двоє на березі» (1984)

«Маленьке вечірнє інтермецо» (1984)

«Барви осіннього саду» (1986)

«Три листки за вікном» (1986)

«Мисленне дерево» (1986, роман-есей)

«Камінна луна» (1987)

«Птахи з невидимого острова» (1989, повість)

«Сповідь» (1989, повість)

«Мор» (1989, повість)

«Дзиґар одвічний» (1990)

«Дорога в тисячу років» (1990)

«Панна квітів» (1990, збірка казок)

«Золотий стіл» (1990, казка)

«Чотири сестри» (1990, казка)

«Місто без квітів» (1990, казка)

«Бігунець та Котило» (1990, казка)

«Панна квітів» (1990, казка)

«Дівчинка, котра шукала маму» (1990, казка)

«Із вершин та низин» (1990)

«Стежка в траві. Житомирська сага» (у 2 т., 1994)

«У череві апокаліптичного звіра» (1995, збірка оповідань)

«Козацька держава. Етюди до історії українського державотворення» (1995)

«Око Прірви» (1996, роман)

«Жінка-змія» (1998)

«Юнаки з вогненної печі» (1999)

«Біс плоті» (1999, збірка оповідань)

«Срібне молоко» (2002, роман)

«Тіні зникомі. Сімейна хроніка» (2002, роман)

«Темна музика сосон» (2003, роман)

«Сад житейський думок, трудів та почуттів» (2003, автобіографія)

«Компанія з пивниці біля Чуднівського мосту» (2006, повість)

«Драматургія» (2006, збірка п'єс)

«Привид мертвого дому» (К., Університетське видавництво ПУЛЬСАРИ, 2005)

«Пізнаний і непізнаний Сфінкс: Григорій Сковорода сучасними очима» (К., Університетське видавництво ПУЛЬСАРИ, 2008)

«Роман юрби» (К., Університетське видавництво ПУЛЬСАРИ, 2009)

Казка для малого листоноші

Поглинач запахів

Початок жаху

Смуга нещасть

Бібліографія

Шевчук В. На полі смиренному… — Київ: Дніпро, 1983. (Серія «Романи й повісті» 1983, № 2).

Шевчук В. Мисленне дерево. Роман-есе про давній Київ / Валерій Шевчук. — Київ: Молодь, 1989. — 360 с. — ISBN 5-7720-0261-9.

Шевчук В. Птахи з невидимого острова. Роман, повісті / Валерій Шевчук. — Київ: Радянський письменник, 1989. — 472 с. — ISBN 5-333-00272-X.

Шевчук В. У череві апокаліптичного звіра. Історичні повісті та оповідання / Валерій Шевчук. — Київ: Український письменник, 1995. — 208 с. — ISBN 5-333-01290-3.

Шевчук В. Око Прірви. Роман / Валерій Шевчук. — Київ: Український письменник, 1996. — 200 с. — ISBN 5-333-01481-7.

Шевчук В. Біс плоті. Історичні повісті / Валерій Шевчук. — Київ: Твім інтер, 1999. — 360 с. — ISBN 966-7430-01-4.

Шевчук В. Срібне молоко / Валерій Шевчук. — Львів: Кальварія, 2002. — 192 с. — ISBN 966-663-046-X.

Шевчук В. Тіні зникомі / Валерій Шевчук. — Київ: Темпора, 2002. — 304 с. — ISBN 966-95991-1-3.

Шевчук В. Темна музика сосон. Роман. Сад житейський думок, трудів та почуттів. Автобіографічні замітки / Валерій Шевчук. — Київ: Акцент, 2003. — 448 с. — ISBN 966-95944-4-8.

Шевчук В. Драматургія / Валерій Шевчук. — Львів: Сполом, 2006. — 416 с. — ISBN 966-665-407-5.

Шевчук В. Компанія з пивниці біля Чуднівського мосту. — Львів: Каменяр, 2006.

Шевчук В. Сон сподіваної віри. Готично-притчева проза / Валерій Шевчук. — Львів: Піраміда, 2007. — 416 с. — ISBN 978-966-441-007-3.

Шевчук В. Дім на горі. — К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2011.

Шевчук В. Три листки за вікном. — К.: А-Ба-Ба-Га-Ла-Ма-Га, 2011. — 702 с. — ISBN 978-617-585-024-4

Шевчук В. Птахи з невидимого острова. — К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2012–384 с. — ISBN 978-617-585-033-6

Шевчук В. Чотири романи. — К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2013–768 с. — ISBN 978-617-585-043-5

Шевчук В. Фрагменти із сувою мойр: Кросворд — К.: Либідь, 2014. — 264с.

Шевчук В. Фрагменти із сувою мойр: Театр прози — К.: Либідь, 2014. — 216с.

Шевчук В. Фрагменти із сувою мойр: Милий кохання тягар — К.: Либідь, 2014. — 216с.

Шевчук В. Місто днів -К.: Либідь, 2015. — 528с.

Шевчук В. Порослий кульбабами дворик. Книга I Жовте світло вікон. — Тернопіль: Богдан, 2015 −272с.

Шевчук В. Порослий кульбабами дворик. Книга II Халабуда для коханки. — Тернопіль: Богдан,2015 −288с.