18.01.15

НАРИСИ З ІСТОРІЇ

українських визвольних змагань

1917-1918.

Роман Млиновецький

(Роман Бжеський)

Тернопіль: Джура, 2014. – 488 с.

НАРИСИ З ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКИХ ВИЗВОЛЬНИХ ЗМАГАНЬ 1917-1918.

Роман Млиновецький

Тернопіль: Джура, 2014. – 488 с.

У книзі показано, що помилки того часу – це у великій мірі суб’єктивні помилки певних політичних та громадських лідерів: Винниченка, Грушевського, Петлюри, Скоропадського та інших. Чому ми не здобули державність у 18 році, коли це відбулося у Польщі, Чехословаччині? Відповідь дає книга Млиновецького: тому, що тодішні лідери не ставили перед собою питання самостійної України, і тому ми її не мали. Актуальна книга ще й з іншої причини. Вона пояснює те, що сьогодні відбувається в Україні на Сході. У книзі є унікальні речі, вказані хиби Грушевського, Петлюри, Винниченка. Це великий урок, який треба було вивчити нашим політикам давно, і не порожні слова кидати, не гратися в самолюбування, а бути політиком, і творити українську державу.

Ціна 140 грн.

 

ЗМІСТ

Фатум повторень

Передмова до першого видання

  1. Загальний стан національної і політичної свідомості українського народу перед революцією 1917 року.
  2. Дві течії в історичній перспективі та погляди автономістів на минуле й сучасне.
  3. Методи, стосовні нашими автгонгмістами для приховання правди і підтримування москвофільства.
  4. Московська революція 1917 року.
  5. Відгомін Московської революції 1917 року.
  6. Початок визвольної боротьби українського народу. Організація сил.
  7. Як автономісти захопили владу
  8. Важливіші події від «конгресу» автономістів  до «Другого Всеукраїнського військового зїзду»
  9. Перед другим військовим зїздом. Другий військовий зїзд і проголошення Першого Універсала. Московська реакція на Перший Універсал.
  10. Як «автономісти» «самі творили своє життя», капітуляція і Другий Універсал. Вплив діяльності автономістів на українські маси і на військо та конечність виступу «полуботківців». Виступ «полуботківців» і роль Української Центральної Ради.
  11. «Мане-текель-фарес», що його не здатні були зрозуміти автономісти.
  12. Розпад Московської імперії, як наслідок «поглиблення революції» і спроби автономістів відбудувати її.

 

ПРО АВТОРА

       Рома́н Млиновецький (Бже́ський) (*5 квітня 1894, м. Ніжин Чернігівської губернії  — †4 квітня 1982, Детройт, США) — дослідник української історії, літератор і публіцист.

       Роман Бжеський народився 5 квітня 1894 року в Ніжині у родині інженера Стефана Бжеського, поляка, прихильного до України. Його мати  — Олена Грищенко походила з українського старшинського роду Грищенків, а бабуся по матері Юлія Пивинська була близькою родичкою Миколи Гоголя. Батько у 1920 році емігрував до Польщі, там і помер. 1916 року Роман Бжеський закінчив Чернігівську гімназію з військовою спеціалізацією в чині старшого унтер-офіцера.

      

 

Політична діяльність

 

Роман Бжеський з юних літ ідентифікував себе українцем. У гімназійні роки увійшов до таємної молодіжної організації "Братство самостійників" (до неї належали також Павло Тичина, Василь Елланський, які пізніше вийшли з неї). Тоді ж познайомився з Євгеном Онацьким, Валентином Отамановським, Миколою Міхновським. Сповідуючи ідею незалежності України, з 1917 року поринув у вир політичної та воєнної боротьби. Був одним із організаторів у Чернігові українського полку ім. гетьмана П.Дорошенка  — керував культурно-політичною частиною полку. У червні 1917 року на Другому військовому з'їзді у Києві запропонував підняти повстання проти Росії, проти чого рішуче запротестували Симон Петлюра та Микола Порш. За уповноваженням Української Центральної Ради як повітовий інспектор організовував державну діяльність спочатку у Кролевці, згодом - у Літині на Вінниччині. Працював урядовцем у загальному департаменті Генерального секретаріату внутрішніх справ. Коли більшовицькі війська під командуванням Муравйова рушили на Київ, в час більшовицького повстання у Києві Роман Бжеський вступив до Першого Куреня Січових стрільців і в складі сотні Василя Кучабського хоробро захищав столицю. Після окупації Києва більшовиками повернувся на Чернігівщину, де в березні 1918 року став одним з організаторів антибільшовицького повстанського загону. Після повернення до Києва знову працював урядовцем Міністерства чужоземних зносин в урядах Центральної Ради та Гетьманату. Навесні 1918 р. їздив як уповноважений від уряду України до Москви на дипломатичні переговори з Г. Чічеріним, Левом Караханом. За гетьманування Павла Скоропадського був активним членом партії хліборобів-демократів, разом з Д. Донцовим та М. Міхновським.

 

Після поразки Визвольних змагань й арешту більшовиками у 1920 році Бжеський втікає на Волинь й поселяється в Крем’янці. Працює директором української книгарні повітового товариства «Просвіта». Засновує таємні навчальні гуртки, у яких за підпільною системою "трійок" проводить заняття з українознавства, загальної та політичної освіти. Особливу увагу акцентує на вивченні націоналізму за Д. Донцовим. Освітній курс тривав 3-4 роки. Більшість з понад 50 осіб, які навчалися у цих гуртках, пізніше загинули в боротьбі за незалежну Україну.

 

У цей час Бжеський декілька разів нелегально переходить на територію радянської України, зустрічається зі своїми друзями, не раз потрапляє до тюрми. За власним свідченням, за період з 1917 року до 1939 року він був 17 разів зарештований, отримав кілька присудів смерті. У 1934 році став одним з перших в'язнів польського концтабору в Березі-Картузькій. Після приєднання Західної України до СРСР у 1939 році Р. Бжеський разом з дружиною Надією переїзджає до Кракова. Та в 1941 році Бжеські знову повертаються до Крем'янця.

 

Історико-публіцистична діяльність

 

Роман Бжеський  — плідний і талановитий літератор, історик, публіцист і, навіть, художник за покликанням (навчався в школі Г. Нарбута).

 

Бібліографія його праць, на жаль, неповна, зібрана та дбайливо видана зусиллями Надії Бжеської, налічує 128 позицій: Роман Бжеський. Бібліографія друкованих праць// Уклала Н.Бжеська.  — Торонто, 1988.  — 44 с. У своїх публікаціях він використовував близько 15 псевдонімів. Найвідоміші з них: Гармаш, Дажбожич, Десняченко Роман, Задеснянський Роман, Задніпрянський Роман, Мазепинець Іван, Млиновецький Р., Орликівець Р., Роберт Паклен, Характерник.

 

Роман Бжеський активно працював у редагованому Дмитром Донцовим "Літературно-Науковому Віснику", друкуючи на його сторінках вірші, статті, спогади "Згадки з минулого. 1916-1921 роки". На прохання культурної референтури ОУН, яку очолював поет Олег Ольжич, він готував політико-освітню літературу для похідних груп ОУН.

 

1941 року Роман Бжеський повертається з Кракова до Крем'янця і з 1942 року стає заступником редактора газети "Волинь", яка виходила в Рівному під час німецької окупації (09.1941 р.  — 01.1944 р.) під редакцією Уласа Самчука до його арешту німцями у 1943 році. Газету творили графік Ніл Хасевич, журналісти О. Давен, Л. Чаплей, Олег Штуль, у ній друкували свої твори Юрій Горліс-Горський, Євген Маланюк, Олег Ольжич, Олена Теліга та інші українські поети й письменники, політичні й громадські діячі.

 

1943 року Р. Бжеський на запрошення Ольжича разом із родиною виїхав до Праги, де працював на замовлення видавництва УНО, збирав матеріали для нових публікацій в бібліотеках та архівах. Там були написані такі твори, як "Історія українського народу", "Біла книга. Національна і соціяльна політика совєтів на службі московського імперіялізму".

 

Після Праги Роман Бжеський, пройшовши з родиною через табори для переміщених осіб, на декілька років осів у Мюнхені (1946  — 1950 рр.), після чого на стале переїхав до США, де мешкав у Детройті. Мюнхенський та детройтський періоди його літературної та публіцистичної діяльності були надзвичайно плідними. Видані ним в умовах матеріальної скрути журнали, серії та книжки, багато з них на циклостилі, порушували засадничі теми української історії, політики, культури, літературознавства. Він автор ґрунтовних досліджень про Т. Шевченка, Л. Українку, І. Мазепу, М. Куліша, М. Хвильового та інших видатних постатей, нарисів з історії українських визвольних змагань, курсів з українського націоналізму, публікацій про голодомор в Україні.

 

Помер Роман Бжеський 4 квітня 1982 році в Детройті, проживши плідне і надзвичайно працьовите життя. Похований на православному цвинтарі в Бавнд-Бруку.

 

Академік Ярослав Дашкевич- один із перших дослідників життя і діяльності Романа Бжеського, вважає: " Ця людина і її творчість не заслуговують на забуття".

 

Документальна спадщина Романа Бжеського, згідно волі його дочки Маргарити Бжеської-Андраде, передана в Україну та розділена між двома організаціями. Архів передано на зберігання до Центру дослідження визвольних рухів, а бібліотеку, в липні 2014 року, передано на зберігання до Центрального державного архіву зарубіжної україніки.

Вибрані публікації

 

Згадки з минулого (1916—1921) // Літ.-наук.вісник. Львів, 1924.  № 7,9;   1925.   — № 6, 10-11;   1927.   — № 11.

Кілька уваг з приводу чужих схем сходу Європи (на протязі VI—XV ст.) в нашій історіографії // Літ.-наук.вісник.   — Львів, 1926.   — № 6;

Біла книга. Національна і соціяльна політика совітів на службі московського імперіялізму. (на основі автентичних урядових совєтських даних.  — Прага, 1943.   — 220 с. (перевидано: Київ, Українська видавнича спілка ім. Ю. Липи, 2008. — 216 с. ISBN 978-966-1513-04-3)

Політичні ідеї «ваплітян» і українська політична думка.  — Мюнхен, 1948.   — 114 с.

Трагедія Хвильового  — трагедія нашого покоління.  — Детройт, 1952.   — 80 с.

Історія українського народу. (Нариси з політичної історії).  — Мюнхен, 1953.   — 1643 с.

Переяславська умова в планах Б.Хмельницького та «переяславська легенда».  — Торонто, 1954.   — 32 с.

Правда про московську національну політику на Україні та за її межами.   — Детройт, 1959.   — 131 с.

Нариси з стародавньої та давньої історії українського народу.  — Мюнхен, 1964.   — 643 с.

Нариси з історії Українських визвольних змагань 1917  —1922 рр. (Про що історія мовчить): У 3-х кн.   — Детройт, 1966 — 1967.

Апостол української національної революції.  — Мюнхен, 1969.   — 394 с.

Гетьман Мазепа у світлі фактів і дзеркалі «історій».  — Торонто, 1976.   — 376 с.

Що нам дав Хвильовий?  — Торонто, 1979.   — 266 с.

Голод на Україні і «таємнича рука».  — Торонто, 1982.   — 308 с.