Мистецтво мріяти

Як отримати те, чого насправді бажаєш

Барбара Шер

Психологія, Бізнес і саморозвиток

Харків: КСД, 2016. – 432 с.

Ціна:  90 грн

 

 • Легендарна книжка про те, як реалізувати себе в житті

 • Бестселер із 35-річним стажем, що витримав 30 перевидань

 • Продано більше 1 000 000 екземплярів

 

 «Мета цієї книги — зробити вас переможцем» — так уперше звернулася до читачів 1978 року колишня офіціантка та 44-річна самотня мати двох дітей Барбара Шер. За майже 40 років її перша з семи книг-бестселерів була видана мільйонами примірників та стала справжньою біблією для коуч-тренерів по всьому світі. Написані легко та натхненно, її книги допомогли мільонам людей стати успішними, краще зрозуміти себе й здійснити свої мрії, перетворивши їх на чіткі цілі та зробивши їх реальністю.

 

 Пригадайте, ким ви мріяли бути, допоки життя не внесло жорстких корективів, якими талантами були обдаровані. І дайте відповідь на непросте запитання: «Ким би ви могли стати?» Цікаві й оригінальні вправи допоможуть визначитися з цілями, розробити та візуалізувати стратегію їх досягнення та навчать долати труднощі. Переборіть свій страх, відпустіть минуле й рухайтеся вперед, бо життя надто коротке, а ваш унікальний потенціал надто цінний, аби марнувати його. Невпинно мрійте, міцно стійте ногами на землі та втілюйте свою мрію в життя!

 

ЗМІСТ

ПЕРЕДМОВА

ВСТУП

 

Частина 1.

ПЛЕКАННЯ ЛЮДСЬКОГО ГЕНІЯ

Ким ви себе вважаєте

Середовище, де виростають переможці

 

Частина 2.

ВЧИМОСЯ БАЖАТИ

Пошуки стилю

Пошуки мети

Важкі часи, або Сила негативного мислення

 

Частина 3.

ЗАСВОЄННЯ ВМІНЬ ТА НАВИЧОК (І): ЯК СПЛАНУВАТИ ШЛЯХ ДО МЕТИ

Мозковий штурм

Толока

Працюємо з часом

 

Частина 4.

ЗАСВОЄННЯ ВМІНЬ ТА НАВИЧОК (ІІ): ТРЕМТІТИ, АЛЕ ЙТИ ВПЕРЕД

Як упоратись зі страхом і перемогти

Не-робіть-цього-самі

Рухаємося далі

 

Епілог: вчимося жити з успіхом

По авторку

 

Читати уривок

 

Розділ 1

 

Ким ви себе вважаєте?

 

 

 

Ким ви себе вважаєте?

 

Це дуже цікаве питання. Або ж воно могло б бути цікавим, якби люди, котрі ставили його вам у дитинстві чи юності, справді очікували на серйозну, вдумливу відповідь. На жаль, їм узагалі не були потрібні відповіді. У них вони вже були. Ось що вони, наприклад, говорили:

 

«За кого ти себе маєш? Сару Бернар? Зніми цю шаль негайно та вимий посуд!» Або:

 

«Хто ти, по-твоєму? Чарльз Дарвін? Прибери цю огидну черепаху з обіднього столу та йди робити математику». Або:

 

«Ти — космонавт? Науковець, як Марія Кюрі? Кінозірка? За кого ти взагалі себе маєш?»

 

Знайома ситуація, так? Більшість із нас колись чули це питання в дитинстві — зазвичай у певний вразливий момент, коли ми наважувалися на здійснення якоїсь милої нашому серцю мрії, прагнення або задуму. Але уявіть, що ці слова говорять вам із зацікавленням, щиро, відкрито, а не тим уїдливим, зневажливим тоном, який навіки закарбувався в нашій пам’яті.

 

Хочу запропонувати простий експеримент. Я поставлю вам це питання знову, тільки цього разу спробуйте почути його як справжнє, тобто таке, що дійсно потребує відповіді. Ким ви себе вважаєте? Хто ви, на вашу думку?

 

 

 

Вправа 1: Ким ви себе вважаєте?

 

 

 

Візьміть чистий аркуш паперу (ми будемо використовувати багато паперу в цій книжці, адже він є опорою всього життя) і кількома реченнями, але не більш ніж на півсторінки, спробуйте дати відповідь на питання: «Хто ви, на вашу думку?» Мене справді цікавить відповідь. Що ви вважаєте чотирма або п’ятьма найприкметнішими характеристиками, які визначають вашу  особистість? Немає правильних чи неправильних відповідей, є лиш одне правило: не думайте надто довго й глибоко. Занотуйте перші та найпевніші речі, які спадають на думку й говорять: «Це я».

 

Тепер подивіться на свою відповідь. Я більш ніж на 50 відсотків упевнена, що ви написали щось на зразок:

 

«Мені 28. Я католичка, незаміжня, працюю секретаркою у фірмі електроніки й мешкаю в Баффало». Або:

 

«Зріст — 178 см, вага — 80 кг. Чорне волосся, карі очі, італієць, колишній футболіст, голосую за демократів, ветеран В’єтнаму, продавець електроприладів». Або:

 

«Колишня вчителька, заміжня за коханим чоловіком; маю ступінь доктора медицини і є мамою трьох чудових дітей: Марті, 13 років, Джиммі, 8 та Еліс, 5 з половиною років». Або:

 

«Афроамериканець, народився в Детройті, найстарший із п’яти дітей. Батько працював у корпорації “Дженерал Моторз”. Маю ступінь бакалавра університету Вейна, штат Мічиґан. Програміст. Наступного літа одружуюся зі своєю коханою, яку зустрів ще в школі».

 

Усі варіанти на кшталт: «ким я працюю, де мешкаю, одружений / неодружений, заробляю гроші чи ні, я мати стількох дітей, до якої церкви я належу, де навчаюся тощо» — це звичайні речі, які ми розповідаємо одне одному при зустрічі. Обмінявшись цією життєво важливою інформацією, відомостями про рід занять та «географічного» характеру, ми думаємо, що повідомили основне про себе й тепер знаємо одне одного.

 

Що ж, ми помиляємося.

 

Без жодного сумніву, усі ці речі важливі в житті кожного. По суті, вони зазвичай і формують наше життя. Це досвід, історія, життєві ролі, стосунки, засоби до існування, уміння та навички. Деякі з них є нашим вибором. Деякі, зокрема й ті, які ми називаємо вибором, — це насправді компроміс. Деякі — взагалі випадковість.

 

І жодні з них не є нашою ідентичністю.

 

Можливо, вас це здивує, але якби я сіла поряд із вами, аби допомогти обрати мету й накреслити схему життя, яке б ідеально вам підходило, то не питала би про жоден із цих фактів. Мене б не цікавило, чим ви заробляєте на життя, якби ви справді не захоплювалися своєю роботою. Не запитувала б і про речі, які є типовими складниками будь-якого резюме: ваше походження, досвід, уміння. Надто вже часто ми кваліфіковано виконуємо те, чого насправді ніколи не обирали, а лише змушені це робити (як-от друкувати чи мити підлогу — це були мої вміння), але не те, що дійсно любимо.

 

Коли треба обрати справу, яку ми могли б виконувати з радістю й завзяттям, ту сферу, де мали б можливість досягти приголомшливого успіху, повсякденні навички не тільки не мають значення — вони можуть навіть заважати, хіба що ви здатні чітко відвести їм другорядну роль у своїй системі цінностей. Я хочу, аби на якусь мить ви взагалі забули про них.

 

Що?

 

Так-так. І просто зараз я хочу, щоб ви забули про роботу (хіба тільки ви її любите), родину (навіть попри те, що ви її любите), ваші обов’язки, освіту — усі речі, які нібито складають вашу «реальність» та «особистість». Не хвилюйтеся. Вони нікуди не зникнуть. Я знаю, що вони важливі для вас. Деякі з них необхідні, дорогі. Однак вони — це не ви. А зараз усе має бути зосереджене тільки на вас. Що ви любите — ось головне питання, яке мене цікавить.

 

Можливо, ви здатні відповісти на нього, а можливо, й ні. Якщо так, це може бути ваша робота, хобі, спорт, або улюблений спосіб провести дозвілля (сходити в кіно, наприклад), або те, про що ви завжди любили читати, або ж предмет, який хотіли колись вивчати в школі, або просто щось, від чого у вас перехоплює подих, але про що ви знаєте дуже мало.

 

Цілком імовірно, що у вас кілька таких захоплень. І що б це не було — гра на гітарі, бридж, спостереження за птахами, шиття, ринок цінних паперів, історія Індії, — завжди існує дуже-дуже вагома причина, чому ви це любите. Кожне з них — це ключ до чогось важливого всередині вас: таланту, здібності, унікального світогляду. Можливо, ви й не усвідомлюєте цього. У вас щось на зразок амнезії. І ця амнезія може бути такою всеосяжною, що ви вже навіть не впевнені, що саме любите. Однак — це ви!

 

Це ваша індивідуальність, ваша сутність.

 

І навіть більше. Тому що відповідь на питання «хто ви є» не може бути пасивною й статичною і не зазнавати змін. Це, за словами одного філософа, життєво важливий проект, який слід розгортати й утілювати впродовж усього свого земного шляху. Цей унікальний візерунок талантів і здібностей, схований серед речей, які ми любимо, є мапою нашої життєвої стежки.

 

Чи вирушали ви колись на пошуки скарбів у дитинстві або читали оповідання Едґара По «Золотий жук»? Тоді ви знаєте, що перший крок, який маєте зробити, аби відшукати скарб, — це знайти мапу. Вона може бути схована, розірвана навпіл чи на дрібні шматочки, але ваше завдання — знайти її й скласти наново, як пазл. Це те, що ми будемо робити для вас у першій частині книжки.

 

Дороговкази до вашої життєвої стежки не втрачено навіки. Вони тільки розкидані всюди або приховані — деякі, щоправда, прямо перед носом, на видноті. Їх треба зібрати докупи й ретельно вивчити, доки ви не почнете усвідомлювати, як побудувати життя, що справді вам підходить, життя, яке змусить вас прокидатися зранку та схоплюватися з ліжка назустріч новому дню, можливо, і відчувати іноді страх, але завжди бути сповненим ентузіазму.

 

Якщо вам бракує енергії, постійно хочеться спати й ви часто ледве волочите ноги, імовірно, причина криється не в нестачі вітамінів чи низькому рівні цукру в крові. А в тому, що ви не знайшли свого життєвого призначення. Ви впізнаєте власну стежку, як тільки зробите нею перші кроки, тому що раптово відчуєте всю потрібну вам енергію та ідеї для нових звершень.

 

Це частина таємниці всіх справді успішних людей: вони знайшли свій шлях. Їм також пощастило мати певні особливі вміння для реалізації власних задумів. Це дуже важливо, і про це ми поговоримо в другій частині книжки — я поясню вам, як оволодіти такими вміннями. Але спочатку ви маєте звільнити свою оригінальність та драйв, і єдиний шлях зробити це — знайти свою стежку.

 

Вона єдина, яка справді захопить вас. І скарбом наприкінці шляху стане успіх.

 

Просто зараз хочу попросити вас зробити дещо символічне. Візьміть той аркуш, на якому ви відповідали на питання: «Ким ви себе вважаєте?» Прогляньте його ще раз. А тепер зібгайте його й викиньте в кошик для сміття.

 

Це єдиний папірець, із яким я прошу так учинити, а, як я вже згадувала, вам доведеться писати на великій кількості аркушів у процесі нашої роботи. Хіба, можливо, ви схочете зберегти цей папірець як сувенір. Він буде промовистим першим елементом картинки під назвою «До і після». Назвіть його символом неправильних уявлень. Адже, якщо ви схожі на більшість людей, ви зовсім не той, за кого себе маєте.

 

Хто ж ви насправді?…