25.10.16

Психологічна травма та шлях до видужання.

Наслідки насильства – від знущань у сім'ї до політичного терору

Джудіт Герман

Львів: ВСЛ, 2015. – 416 с.

Ціна: 120 грн.

 

 

Ця книга – плід двох десятиліть досліджень та клінічної роботи з жертвами сексуального насильства і насильства в сім’ї, а також з ветеранами бойових дій та жертвами політичного терору. В ній ідеться про відновлення зв’язків: між публічним та приватним просторами, між індивідом та громадою, між чоловіками та жінками.

 

Книга стане незамінною для психологів, психотерапевтів, лікарів і тих, хто, зазнавши насильства, шукає шлях до видужання.

 

 

 

ЗМІСТ

 

Вступ

 

Частина І. ТРАВМАТИЧНІ РОЗЛАДИ

  1. Забута історія
  2. Жах
  3. Втата зв'язку
  4. Неволя
  5. Насильство над дітьми
  6. Новий діагноз

 

Частина ІІ. СТАДІЇ ВІДНОВЛЕННЯ

 

  1. Стосунки, що зцілюють
  2. Безпека
  3. Пам'ять та оплакування
  4.  Відновлення зв'язків
  5. Спільнотність

 

Післямова. Діалектика травми триває

 

Книгу «Психологічна травма та шлях до видужання» презентували у рамках ХХІІ Форуму видавців

У дуже символічному місці - Національному музеї-меморіалі «Тюрма на Лонцького» відбулась презентація надзвичайно важливої книги Джудіт Герман «Психологічна травма та шлях до видужання», яка вийшла у «Видавництві Старого Лева».  Говорили про актуальність книги у нелегкий для України період, про важливість розмов про насильство та страх, про те, як спілкуватися з жертвами насильства та як допомогти їм повернутися до нормального життя.

 

Психолог та психотерапевт, одна з перекладачів книги Оксана Наконечна розповіла, що тема психологічної травми є не новою, вона стосується  кожного з нас індивідуально та українського суспільства, яке пережило багато трагічних подій, в цілому. «Ця книга – результат роботи американських фахівців, які дослідили питання психологічної травми внаслідок війн та різноманітних революційних рухів, - розповідає перекладач. - Кілька років тому ми з моєю колегою Вавою Бачинською взялися за переклад тексту Джудіт Герман, але процес затягнувся на кілька років. Ще не було ані Майдану, ані війни, питання психологічної травми в Україні не було таким актуальним,  але ми розуміли, що така література  потрібна. Під час Майдану наша робота відновилася,  згодом ми отримали допомогу від відділу преси, освіти і культури Посольства США в Україні».

 

Заступник головного редактора «Видавництва Старого Лева», поетеса та перекладач Катерина Міхаліцина розповіла, що ВСЛ радо долучається до таких проектів. «Може не дарма ця книжка затрималась, бо зараз вона вийшла у такий потрібний час, - переконана Катерина. -  Окрім військових дій, в Україні існує багато й інших проблем, наприклад, домашнє насильство. І ця книга – один із приводів почати говорити про ці проблеми, шукати способи їх вирішення. Сподіваємося, що це видання знайде своїх читачів і стане їм у нагоді».

 

 

Короткий переказ змісту книги Джудіт Герман

"Психологічна травма та шлях до видужання"

 

 

Як зазначає сама авторка, книга завдячує своїм існуванням жіночому визвольному руху.

Книга написана на важку тему - про насильство. Як відзначає авторка, першим бажанням щодо знущання є бажання викинути його зі свідомості. Питання насильства і його впливу на жертв дуже важке і містить в собі протиріччя між бажанням викинути травму зі свідомості та прагненням розповісти про неї вголос. За думкою авторки, проговорення травми є необхідною передумовою до видужання.

Книга складається з передмови, двох основних частин та післямови.

Перша частина книги присвячена травматичним розладам.

У першому розділі розглядається історія вивчення психологічної травми. Вперше психологічна травма потрапила до уваги дослідників при вивченні так званої "жіночої істерії".Перші дослідження були зроблені Шарко, Жане, Броєром та Фройдом. Тоді вперше прозвучала думка про зв’язок наслідків сексуального зловживання у родині і проявів психологічної травми у більш дорослому віці. На той час тема можливості сексуального зловживання дітьми була табуйованою, тому дослідники відмовились від дослідження тематики травми.

Наступний виток інтересу до теми психологічної травми відбувався після 1 та 2 Світових воєн. Це було пов’язано з великою кількістю випадків воєнних травматичних неврозів. Через декілька років після закінчення обох воєн дослідження були згорнуті.

Наступного разу до теми психологічної травми повернулись у США наприкінці 60-х років. Це було пов’язано одразу з двома явищами: війною у В’єтнамі і розвитком феміністичного руху. Саме в цей час вперше почали обговорювати сімейне насильство, згвалтування, сексуальне насильство. Після 1980 року було проведено паралелі між бойовою психологічною травмою та травмою осіб, що пережили згвалтування, насильство у сім’ї або інцест.

Наступні розділи присвячені різним аспектам психологічної травми. Наведу їх назви: "Жах", "Втрата зв’язку", "Неволя", "Насильство над дітьми", "Новий діагноз". У цих розділах сформовано основні симптоми психологічної травми, а саме гіперзбудження, інтрузія (флешбеки та відігравання), констрикція (заціпеніння). У тексті присутні свідчення осіб, постраждалих від насильства (військові, жертви політичних репресій, жертви насильства у родині, в тому числі згвалтовані діти). Глибоко розглядається явище травматичної дисоціації (відщеплення травмованої частини та переведення її у підсвідомість). Розглядається, як насильство може призводити до того, що жертва стає співучасником агресора або втрачає волю до життя.

Друга частина книги присвячена методам допомоги постраждалим від насильства. Авторка пропонує трикрокову методику терапії, яка включає у себе відновлення безпеки, проговорення травми та оплакування, відновлення зв’язків. У окремому розділі розглядається використання групової психотерапії при лікуванні психологічної травми.

У книзі багато різних свідчень, причому авторка розглядає також проблеми, пов’язані з відновленням справедливості (наприклад, якщо жертва подає на гвалтівника до суду).

 

 

Трохи цитат з книги Джудіт Герман "Психологічна травма та шлях до видужання"

***

Усвідомлення чоловіком, що його геніталії можуть служити зброєю, яка породжує страх, слід розцінювати як одне з найважливіших відкриттів доісторичних часів на рівні з використанням вогню та першої примітивної кам’яної сокири. Від доісторичних часів і до наших днів, я вважаю, зґвалтування відіграє вирішальну функцію. Це не більше і не менше як свідомий процес залякування, в якому _всі_ чоловіки тримають _усіх_ жінок у страху (S. Brownmiller, Against Our Will: Men, Women and Rape).

***

Лише після 1980 року, коли зусиллями ветеранів бойових дій була узаконена концепція посттравматичного стресового розладу, стало зрозумілим, що психологічний синдром, який спостерігався о осіб, що пережили зґвалтування, насильство у сім’ї та інцест, був по суті таким самим, як у тих, хто пережили війну. Наслідки цього розуміння є такими ж страхітливими тепер, якими були й сто років тому: чоловіки зберігають та підтримують принижене становище жінок за допомогою прихованого насильства.

***

Подальші дослідження показують, що у жертв згвалтування стійкий посттравматичний стресовий розлад має високий рівень, порівняно з постраждалими від інших злочинів. Такий злоякісний вплив зґвалтування не дивина, якщо врахувати особливу природу цієї травми. Суттєвим елементом зґвалтування є одночасне фізичне, психологічне та моральне насильство над особою. Насильство, насправді - синонім зґвалтування. Метою ґвалтівника є залякати, поневолити та принизити свою жертву, зробити її повністю безпорадною. Отож, зґвалтування за своєю природою, умисно викликає психологічну травму.

***

Травмовані у сексуальному та сімейному житті жінки борються зі схожими проблемами саморегуляції. Проте, на відміну від чоловіків, їхні труднощі можуть посилюватися через недостатню толерантність з боку найближчих людей. Суспільство майже не дає дозволу жінкам на відкликання або на вираження власних почуттів. Намагаючись захистити постраждалу, рідні, кохані чи друзі можуть не звернути увагу на її потребу відновити відчуття автономії.

***

Жінки часто ризикують наївно, не усвідомлюючи небезпеки, або на знак протесту, зневажаючи її. Більшість жінок насправді не усвідомлюють ступінь чоловічої ворожості щодо них та воліють бачити стосунки між статями більш доброзичливими, ніж вони є. Так само жінкам подобається вірити, що вони мають більше свободи і вищий статус, ніж це є у реальності.

***

Традиційна соціалізація практично гарантує, що жінки будуть неготові до небезпеки, будуть заскочені нападом та погано вмітимуть себе захистити. (Bart and O'Brien, Stopping rape)

***

Жінки швидко засвоюють, що зґвалтування - злочин лише у теорії; на практиці стандарт того, що являє собою зґвалтування, встановлюється не на рівні насильства, якого зазнають жінки, а трохи вище рівня примусу, прийнятного для чоловіків.